Разом із дистрибутивом інсталюється певна кількість програм по замовчуванню. Їхній перелік залежить безпосередньо від вибраної збірки дистрибутиву. До нього входить набір базового софту, який потрібен на перший час. Згодом виникає питання як встановити додаткові програми, або ж вилучити непотрібні. Для встановлення і видалення програм вам необхідно знати пароль адміністратора, або пароль користувача який має права адміністратора.
Встановлення (інсталяція) програм в Linux можливо кількома способами:
- з репозиторіїв
- з окремих пакетів
- самостійна збірка програм із джерельного коду
- з власних інсталяторів.
Інсталяція програм із репозиторіїв
Зазвичай програми для Linux поширюються у вигляді пакетів. Пакет являє собою архів, де запаковані бінарні (виконавчі) файл програми, іконки, сторінки допомоги, тощо. Також пакет може містити окремий файл із інформацією про пакет і вказівки щодо встановлення та перелік залежностей без яких програма працювати не буде.
Що таке залежності ? Це ті системні і додаткові програми та бібліотеки, що використовуються програмою для виконання своїх функцій, і тому їх також необхідно встановити. Залежності можуть бути головними – без яких програма взагалі не запуститься і побічними, що впливають лише на додаткову функціональність.
Найпоширенішими типами пакетів є rpm та deb пакети.
Пакети розміщуються в репозиторіях. Репозиторій – спеціальний сервер, де зберігаються пакети. Кожен дистрибутив Linux має свій репозиторій. Часто пакети одного дистрибутиву не сумісні з іншим, хоч і можуть відноситись до одного типу.
Для керування пакетами існують менеджери пакетів. Менеджер пакетів (або система управління пакетами) це набір програм, які дозволяють керувати процесами інсталяції, видалення, налаштування і оновлення програмного забезпечення.
Отже як встановити програму із репозиторію ?
В Debian, Ubuntu, LinuxMint та інших, що базуються на пакетній базі deb стандартом є менеджер пакетів apt.
Щоб встановити програму необхідно в емуляторі консолі (терміналі) набрати таку команду і слідувати за її інструкціями :
sudo apt-get install ім’я_програми
sudo – програма яка надає користувачу права адміністратора на короткий час
apt-get — команда менеджера пакетів
install – опція для встановлення
ім’я_програми – софт який ви хочете встановити
В дистрибутивах що базуються на пакетах rpm такої єдності немає.
В RedHat і CentOS використовується наступна команда:
yum install ім’я_програми
Для OpenSuse команда буде такою:
zypper install ім’я_програми
Для Fedora потрібно набрати наступне:
dnf install ім’я_програми
Для видалення програми потрібно у наведених вище прикладах замінити опцію install на remove.
Інші функції пакетного менеджеру вашого дистрибутиву, а також його назву Ви можете знайти у документації та на форумах відповідних спільнот.
Цей спосіб зручний коли Ви вже набули певного досвіду в користуванні терміналом і знаєте точну назву програми. А що ж робити новачкам? Для них існують графічні оболонки для пакетних менеджерів.
Наприклад в Debian, Ubuntu, LinuxMint та їхніх послідовниках такою оболонкою є Synaptic. А також для них розроблений зручний Центр програм. В OpenSuse існує універсальний конфігуратор YaST. Загалом в більшості дистрибутивів є своя програма з графічною оболонкою для встановлення програм із репозиторіїв.
Цей спосіб є найбезпечнішим і найпростішим для керування софтом в Лінукс.